7.4. Контраст додаткових кольорів

Придбати книгу

Ми називаємо два кольори додатковими, якщо їх пігменти, будучи змішаними, дають нейтральний сіро-чорний колір. У фізиці дві хроматичних світла, які при змішуванні дають біле світло, також вважаються додатковими. Два додаткових кольори утворюють дивну пару. Вони протилежні один одному, але потребують один одного. Розташовані поряд, вони збуджують один одного до максимальної яскравості й взаимознищуються при змішуванні, утворюючи сіро-чорний тон, як вогонь і вода. Кожен колір має лише один єдиний колір, який є по відношенню до нього додатковим. У колірному колі на малюнку 3 додаткові кольори розташовані діаметрально один іншому. Вони утворюють такі пари додаткових кольорів:

жовтий – фіолетовий

жовто-оранжевий – синьо-фіолетовий

помаранчевий – синій

червоно-оранжевий – синьо-зелений

червоний зелений

червоно-фіолетовий – жовто-зелений.

Якщо ми проаналізуємо ці пари додаткових кольорів, то знайдемо, що в них завжди присутні всі три основні кольори: жовтий, червоний і синій:

жовтий – фіолетовий = жовтий, червоний + синій;

синій – помаранчевий – синій, жовтий + червоний;

червоний – зелений = червоний, жовтий + синій.

Подібно до того, як суміш жовтого, червоного і синього дає сірий, так і суміш двох додаткових кольорів також перетворюється на варіант сірого кольору. Можна згадати також досвід з розділу «Фізика кольору», коли при виключенні одного з кольорів спектру всі інші кольори, будучи змішаними, давали його додатковий колір. Для кожного з кольорів спектру сума всіх інших утворює його додатковий колір. Фізіологічно доведено, що як і явище залишкового зображення, так і симультанний контраст ілюструють дивовижний і досі незрозумілий факт появи в наших очах при сприйнятті того чи іншого кольору одночасно й іншого, врівноважуючого його додаткового кольору, який у разі його реальної відсутності спонтанно генерується в нашій свідомості. Це явище вельми важливо для всіх практично працюючих з кольором. У розділі «колірна гармонія» було встановлено, що закон додаткових кольорів є основою гармонійності композиції, бо при його дотриманні в очах створюється відчуття повного рівноваги.

Додаткові кольори, в їх пропорційно правильному співвідношенні, надають твору статично міцну основу впливу. При цьому кожен колір залишається незмінним у своїй інтенсивності. Враження, вироблені додатковими кольорами, ідентичні суті власне самого кольору. Ця статистична сила впливу додаткових кольорів грає особливо важливу роль для настінного живопису. Однак крім цього кожна пара додаткових кольорів володіє і іншими особливостями. Так, пара жовтий-фіолетовий являє собою не тільки контраст додаткових кольорів, але і сильний контраст світлого і темного. Червоно-оранжевий – синьо-зелений це також не тільки пара додаткових кольорів, але водночас і надзвичайно сильний контраст холодного і теплого.

Червоний і додатковий до нього зелений однаково світлі і володіють однаковою колірною яскравістю. Щоб ясніше засвоїти елементарну сутність контрасту додаткових кольорів, наведемо кілька наступних вправ.

 

23-28

На малюнках 23 … 28 представлені три пари додаткових кольорів та їх суміші, що дозволяють отримати сірий тон. Колірна градація смуг, утворених при змішуванні кожної пари додаткових кольорів, визначається поступовим збільшенням кількості кольору, який додається до основного. При цьому в центрі кожного з цих рядів виникає той нейтральний сірий, який свідчить, що дана пара кольорів є додатковою. Якщо ж цього сірого не виходить, то вибрані кольори не є додатковими. Малюнок 29 демонструє композицію з червоного і зеленого і різних модуляцій, що виникають при їх змішуванні. Малюнок 30 складений з квадратів, утворених змішанням двох пар додаткових кольорів: помаранчевого і синього і червоно-оранжевого і синьо-зеленого.

29 30

У багатьох картинах, побудованих на контрастах додаткових кольорів, ці кольори використовуються не тільки в їх власних контрастних якостях, а й складають основу сумішей, які, навпаки, служать засобом тонального вирівнювання творів. Природа вельми часто демонструє нам подібне колірне змішання. Його можна бачити на стеблах і листі кущів червоних троянд поки ще не розпустилися бутони. Червоний колір майбутніх троянд змішується тут з зеленим кольором стебел і листя, внаслідок чого виникають прекрасні червоно-сірі і зелено-сірі відтінки.

За допомогою двох додаткових кольорів можна одержати особливо красиві сірі тони. Старі майстри добивалися настільки кольорового сірого тону, наприклад, завдяки тому, що на основний колір смужками накладали протилежний йому або ж покривали перший колірний шар найтоншим шаром додаткового до нього кольору.

Пуантилісти домагалися кольорового сірого тону іншим способом. Вони наносили чисті кольори найдрібнішими точками поруч один з одним, а поява власне сірого тону відбувалося вже в очах глядача.

Прикладами використання контрасту додаткових кольорів можуть служити наступні картини: «Мадонна канцлера Ролена» Ян ван Ейка ​​(1390-1441), Париж, Лувр; «Цар Соломон, що зустрічає царицю Савську» в Ареццо і робота Поля Сезанна «Гора Сен-Віктор», Філадельфія, Музей мистецтва.